Щороку в першу суботу жовтня Запоріжжя відзначало День міста масштабними народними гуляннями. Покровський ярмарок, що розтягувався вздовж Набережної магістралі на кілька кілометрів, фотозони з тисячами квітів у Вознесенівському парку, фестивалі на Хортиці, концерти, а ще гастрономічні рекорди та торт-гігант для всіх охочих – так місто святкувало до пандемії COVID і початку повномасштабної війни. Нині ці події залишилися у спогадах запоріжців і учасників дійства.
Цьогоріч Запоріжжя відзначає 255-річчя. Офіційною датою заснування вважають 1770 рік – саме тоді почали споруджувати Олександрівську фортецю, від якої й розпочалося поселення. І хоча формат свята зазнавав змін, головним символом завжди залишався Покровський ярмарок, куди з’їжджалися всі райони області з власними «візитівками», концертними програмами та сільськогосподарською продукцією.
Ярмаркові ряди займали весь проспект уздовж Дніпра – від ремісничих виробів і меду до домашніх ковбас та випічки. Жителька міста Мар’я Ткаченко згадує, що з дитинства чекала цього дня не менше, ніж Нового року:
«Усе місто було на ярмарку. Людський потік – не злічити. Тримаєш маму за руку, щоб не загубитися, а довкола кожен район показує щось своє. Це була атмосфера щастя!»
Особливим маркером свята для дітей були «дивні» – традиційні святкові атрибути з прив’язаними солодощами. «Я з них зривала цукерки – тепер розумію, що це частина нашої традиції, яку варто берегти», – каже Мар’я.
Серед постійних учасників ярмарку – пасічник Юрій Солдатенков. Він пригадує, що іноді виїжджав до Запоріжжя ще з вечора, аби зранку без метушні розкласти продукцію:
«Готували мед і тару, приїздили завчасно. Збиралися колективом, смажили шашлики, обговорювали справи. А з першими покупцями – від світанку – вже працювали без перепочинку».
За його словами, ранкові години були найгарячішими – люди приходили з візками, робили «запаси на рік» і навіть брали мед бутлями. «Інтенсивна торгівля поєднувалася зі справжнім святом. Ти бачиш відгук на свою працю – і це надихає», – каже пасічник.
Окремим магнітом для містян і гостей ставали квіткові інсталяції у Вознесенівському парку. Фотокореспондентка Катерина Клочко розповідає, що її професійний шлях почався саме зі зйомок Покровського ярмарку у 2013 році. Найбільше вона чекала на квіткові експозиції – кожна локація мала власну тему та перетворювалася на фотозону:
«Інсталяції з квітів – моє улюблене. Родини виходили на прогулянку, усі усміхнені, готові і позувати, і пригощати. Це була суцільна доброзичливість».
Не обходилося і без гастрономічних рекордів. У різні роки кухарі та майстри смаку вражали масштабами: у 2012-му на Покровському ярмарку приготували домашню ковбасу вагою 100 кг і довжиною 100 м, у 2015-му засмажили 150 кг шкварок і зробили з них намазку, у 2016-му підсмажили 250 кг курячих крилець, у 2017-му наліпили 4024 голубці, а у 2018-му презентували картопляну запіканку з м’ясом завдовжки 26 метрів 60 сантиметрів і завширшки 60 сантиметрів. Черги до частувань були колосальними, а тематичний торт вагою понад 200 кг зникнув за лічені хвилини – його роздавали просто неба, перетворюючи момент на загальноміську традицію.
За даними Запорізької обласної державної адміністрації, у кращі роки Покровський ярмарок приймав у середньому близько 100 тисяч відвідувачів. Географія учасників охоплювала всю область – кожен район презентував місцевих виробників, самобутні ремесла і творчі колективи. Набережна перетворювалася на довгу фестивальну еспланаду з музикою, танцями та запахами свіжої випічки й польової кухні.
Водночас формат свята еволюціонував. Востаннє по-справжньому масштабне відзначення відбулося у 2018 році. У 2019-му подію провели в оновленому форматі – без офіційних промов, а сам ярмарок перемістили на каскад фонтанів «Райдуга». 2020-го через коронавірус масові заходи скасували, у 2021-му – через карантинні обмеження – відсвяткували без традиційного ярмарку. А з 2022 року, у зв’язку з повномасштабною війною, проведення таких заходів заборонили з міркувань безпеки.
Попри паузу, День міста залишається для запоріжців емоційним маркером єдності. Для когось це спогад про першу професійну зйомку чи сімейну прогулянку квітковими алеями, для когось – про ранкові закупи меду й домашніх смаколиків. «Покровський ярмарок був символом миру і спокою. Це атмосфера щастя», – кажуть містяни, пригадуючи, як свято об’єднувало тисячі людей уздовж Дніпра.
Запоріжжя зберігає ці традиції в пам’яті – від плану Олександрівської фортеці 1770 року до квіткових інсталяцій і кулінарних рекордів останніх років. І хоча часи змінилися, спільне відчуття свята, створене роками, живе у спогадах і фотоальбомах, нагадуючи про силу міської громади й любов до свого дому.
