У Запоріжжі в Центрі культурних послуг «Орбіта» відкрилася виставка «Аутизм — два світи. Видиме й невидиме», де дві київські художниці по-різному, але в одному просторі показують, як один і той самий світ сприймають нейротипові люди та люди з аутизмом.
Два авторські погляди на одну тему
Експозицію відкрили 8 грудня, до Міжнародного дня людей з інвалідністю. Її авторки – художниці з Києва Валерія Шаповалова та Ірина Бурда. Обидві працюють із темою аутизму, але мають різний особистий досвід: Ірина – мама сина з розладом аутистичного спектра, Валерія живе з аутизмом сама.
Ірина Бурда пояснює, що саме різність досвідів і підштовхнула їх до спільного проєкту:
«Ми зрозуміли, що про одну й ту ж тему говоримо різними мовами, але суть у нас одна. Тому й виникла ідея такої виставки. Ми беремо одну тему, але показуємо різні бачення».
Частина полотен виконана у форматі «двох половин»: одну частину малює Ірина, як нейротипова людина, іншу – Валерія, як нейровідмінна. На кожному з них – один сюжет, але дві оптики.
«У нас полотна розділені, і між ними нема конфлікту чи боротьби за простір. Я знала, що малюю своє, а поруч Іра намалює своє бачення, і я не маю втручатися», – розповіла Валерія.
Спроба пояснити те, що не завжди можна сказати словами
Валерія Шаповалова каже, що намагалася через живопис передати внутрішній досвід людини з аутизмом, який часто залишається непомітним для оточення.
«У мене було бажання пояснити те, що відбувається всередині людини з аутизмом, щоб інші це зрозуміли. Навіть якщо словами пояснити, не зрозуміють. Ви бачите лише зовнішні прояви, але не розумієте, як це проживається», – каже художниця.
На виставці є й концептуальні роботи. Наприклад, композиція «Коморбідності» зібрана з конструктора: кожен елемент символізує певний стан чи симптом – тики, дислексію, порушення сну та інші супутні особливості, що часто супроводжують аутизм.
«Про цих людей не можна забувати»
Одним із співорганізаторів заходу виступив благодійний фонд «Карітас Запоріжжя». Представниця фонду Яна Кірухіна-Іпатенкова наголошує: виставка – це не лише про мистецтво, а й про видимість людей з аутизмом у суспільстві.
«Я хочу, щоб про цих людей не забували, щоб усі пам’ятали, що вони є поруч із нами. Ми разом повинні цим перейматися, не можна перекладати відповідальність лише на громадські організації чи державу. Має бути інформування: чому люди такі, чому в них такі реакції, чому вони так поводяться, щоб ми розуміли, що це нормально», – зазначила вона.
Громадська організація «Фотосинтез» також долучилася до реалізації проєкту. Її представниця Валентина Николаєнко звертає увагу на те, що кожна робота змушує зупинитися й замислитися:
«Кожна робота на виставці цікава й індивідуальна. Заходиш і думаєш: а про що людина думала в цей момент?»
Розмова про тиск всередині та спроба взаємного розуміння
До відкриття долучилася й голова ГО «Аутизм. Свідоме батьківство» Наталія Острогляд, мама дитини з розладом аутистичного спектра. Вона підкреслює, що нейротиповим людям часто важко уявити, який внутрішній тиск може переживати нейровідмінна людина.
«Розуміння цих двох світів допоможе й звичайним людям краще усвідомити самих себе. Кожен по-своєму сприймає мистецтво. Дуже важливо читати підписи під роботами. Художниці намагалися передати свій світ. Вони робили одну й ту ж роботу, але підхід і сприйняття у них різні. Мені здається, з деякими полотнами треба побути один на один», – сказала вона.
На виставці також представлені роботи, створені дітьми з розладами аутистичного спектра – зокрема, мило ручної роботи, виготовлене під час заходів, організованих «Аутизм. Свідоме батьківство».
Творчі активності й робота експозиції
Проєкт не обмежується лише переглядом картин. У межах виставки відбуваються й події для дітей та підлітків:
- 9 грудня пройшов творчий захід для підлітків у межах кампанії «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства»;
- 10 грудня заплановані майстер-класи з вилиття та розмальовування гіпсових фігурок.
Експозиція «Аутизм — два світи. Видиме й невидиме» відкрита в ЦКП «Орбіта» щодня з 10:00 до 16:00 та триватиме до 14 грудня. Організатори сподіваються, що для багатьох відвідувачів ці картини стануть приводом не лише подивитися, а й інакше почути та побачити тих, хто часто живе «на межі» видимого й невидимого світу.
