Погодинні відключення електроенергії на Запоріжжі змусили і позашкільні студії, і підприємців швидко перебудуватися. Репетиції й тренування проходять при світлі ліхтарів, а в закладах харчового бізнесу техніку запускають по черзі, підлаштовуючись під можливості генераторів.
Як саме місто адаптувалося до нових умов роботи, показує досвід кількох запорізьких та вільнянських локацій – від творчих гуртків до крафтової пекарні.
“Репетиції під світло чотирьох ліхтариків”: як працює театральна студія
У Вільнянську вихованці театральної студії продовжують заняття навіть тоді, коли зникає електрика. Керівниця студії Світлана Демиденко каже: репетиції тепер проводять під світлом чотирьох ліхтариків, а під час виступів сцену підсвічують лампами.
“Адаптувати розклад студії під розклад відключень світла зараз неможливо. Адже це – позашкільна освіта. А графік у школах такий, що репетиції не посунеш і не підлаштуєш”, – поділилась керівниця студії Світлана Демиденко.
Одна з учениць, Аміна Безкровна, розповідає: до темряви їхній колектив звикає не вперше – адаптація почалася ще у 2022 році. Підготовка до дитячої вистави на День Святого Миколая майже повністю припала на години без електрики.
“Різне було: телефонами світили, фонарики, лампи – все підряд. Ми нещодавно готували дитячу виставу на День Святого Миколая і всі репетиції випадали на відключення світла. Так само були, з ліхтариками. Лише в останній день репетицій, генеральний прогон провели зі світлом”, – поділилась Аміна.
Частину вправ актори змушені відпрацьовувати вдома, але мотивацію, за словами Аміни, вони не втрачають – тримає любов до театру та колективу. Світлана Демиденко додає: саме діти часто стають опорою, коли дорослим важче витримувати напругу.
“Ці діти їм не страшно нічого. Вже стільки було: коронавірус, в поїздках складнощі, коли ми кудись виїжджаємо, тому такі діти – надійні. Що буває більше у мене стан, коли здається, що емоції покидають, але подивишся на цих дітей, як вони працюють… Жодна темрява цього не заховає”, – поділилась Світлана Демиденко.
“Мені подобається без світла”: робота студії з повітряної гімнастики
У Запоріжжі схожі умови і в студії повітряної гімнастики – тренування також проводять під світлом ліхтарів. Тренерка та власниця Анастасія Волокова каже: з моменту запровадження погодинних відключень гурток не зупинявся жодного дня, хоча працювати стало складніше.
“Трошки складно слідкувати за дівчатами. Особливо, коли ми готуємось на змагання, то дуже треба багато чого враховувати. Особливо – коліна, стопи, за це ставлять штрафи на змаганнях. Так як темно, не дуже видно дітей”, – поділилась Анастасія.
Вихованці студії кажуть, що заняття у темряві створюють для них особливу атмосферу і додають затишку. Одна з учениць, Аліса, запевняє: відключення не відбиваються на її бажанні тренуватися.
“Мені подобається повітряна гімнастика, снаряд полотна. Бо це виглядає незвичайно, в повітрі – дуже гарно. Мене не хвилює відключення світла, ніяк не впливає на тренування”, – розповіла вихованиця студії Аліса.
“У нас завжди освітлені сходи, щоб люди бачили, що ми працюємо”: робота крафтової пекарні
Погодинні відключення впливають не лише на гуртки. Місцевий бізнес у Запоріжжі також змушений узгоджувати графіки та процеси з наявністю електрики. Крафтова пекарня Олега Огієнка, за його словами, за весь час повномасштабної війни не працювала лише два дні – у період перших тривог та обстрілів.
“Приходили наші покупці, казали: “якщо є можливість – не зачиняйтесь”. Ми бачимо, що ви працюєте, і це дає надію, що все добре. Вони знали, що ми випікаємо хліб, робимо напівфабрикати – поки йде такий процес, приходять працівники, ця маленька крафтова машинка – працює”, – розповів власник крафтової пекарні Олег Огієнко.
Щоб тримати заклад відкритим, у пекарні використовують аварійне освітлення, інвертор і генератор. У торговій залі світло зробили яскравішим, аби покупці могли добре бачити товар. Виробництво ж, каже власник, доводиться запускати поетапно – через обмежену потужність генератора.
“Ми звикли працювати. Самі собі маленький конвеєр, але це вимоги часу. Ми пристосовуємось”, – поділився Олег.
“Якщо треба робити заміси з тістом, з випічкою, я по черзі вмикаю або тістоміс, або за лінією виробництва. Ми скорочуємо об’єм, але – ми не зупиняємось, працюємо, просто це все робиться по черзі”, – розповів Олег.
Олег Огієнко додає: головною мотивацією продовжувати роботу навіть у складних умовах для нього залишаються відвідувачі, які приходять і підтримують заклад.
