Вашингтон зміцнює санкційний фронт проти Ірану, реагуючи не лише на порушення прав людини, а й на маніпуляції нафтовим ринком. США оголосили про черговий раунд обмежень, спрямованих на судна та компанії, що транспортують іранську нафту в обхід світових заборон.
Міністерство фінансів Сполучених Штатів повідомило про введення санкцій проти дев’яти суден “тіньового флоту” та їхніх власників або операторів. Саме ці компанії заробили сотні мільйонів доларів, вивозячи нафту й нафтопродукти на зовнішні ринки — попри міжнародну ізоляцію країни.
“Іранський режим займається ритуалом економічного самоспалення – процесом, який був прискорений кампанією максимального тиску президента Трампа. Рішення Тегерана підтримувати терористів замість власного народу призвело до вільного падіння іранської валюти та рівня життя”, – заявив міністр фінансів США Скотт Бессент.
Офіційний Вашингтон наголошує: гроші з “тіньового” експорту нафти спрямовуються на підтримку проксі-груп, розвиток зброї та фінансування безпеки самого режиму — замість покращення життя пересічних іранців. Під санкціями Іран перебуває й за співпрацю з Путіним, “Хезбаллою”, хуситами та іншими радикальними угрупованнями.
На тлі зимових протестів у країні влада вдалася до жорстких репресій. Масові демонстрації, які спалахнули наприкінці грудня через обвал курсу національної валюти, переросли у наймасштабніший протестний рух останніх десятиліть. Замість діалогу — цензура й повне відключення інтернету. Відомості про кількість жертв обох сторін залишаються закритими.
Протестні настрої у країні підтримує з-за кордону іранський спадковий принц Реза Пахлаві, що нині мешкає у США. Його батько був скинутий ісламськими фундаменталістами ще 1979 року, після чого країна відмовилася від курсу на відкритість, реформування й рівноправність.
Формальним президентом Ірану вважається Масуд Пезешкіан, однак реальна влада залишається у руках верховного лідера — 86-річного Алі Хаменеї, який керує країною вже 37 років. За інформацією політологів, саме Хаменеї контролює всі ключові рішення та реакцію режиму на внутрішню і зовнішню кризу.
Іран залишається відгородженим від світу як суворими санкціями, так і законами ортодоксального ісламізму. Усередині країни панує жорстка цензура, міжнародна спільнота не має доступу до повної картини подій та масштабу насильства під час протестів.
Рішення США про нові санкції має стати додатковим сигналом для Тегерана: ізоляція та економічний тиск не зменшуватимуться, поки режим не змінить свого курсу — і щодо власного народу, і щодо світу.
