Світ змінився так, що змови більше не здаються вигадкою. Гучні скандали, як історія з плівками Епштейна, тільки підсилюють відчуття розгубленості і невизначеності щодо правил гри, за якими живе політична еліта.
Оприлюднення компромату, який міг стати інструментом впливу Росії на Дональда Трампа, насправді мало що змінило. Політичний ландшафт залишився таким же стійким до шоків, як і раніше.
“З високою ймовірністю Трамп спокійно відпрацює каденцію та не понесе жодної відповідальності, а його політика у ставленні до Росії та улюбленого Владіміра також не зміниться,” – звучить твердження автора.
Дедалі важче зрозуміти, у якому напрямку рухається світ, до якого прагне сучасна людина. Що змінилося: наші уявлення чи сама система?
- Чи справді західний світ деградує і все більше нагадує східні деспотії?
- Можливо, ідеальний західний устрій ніколи й не існував, а був лише міфом?
Тема конспірології теж перестає бути другорядною. Парадокс у тому, що теорії змови не зникають, попри сучасний доступ до інформації. Їх живить або відсутність критичного мислення у тих, хто їх вигадує і поширює, або наївність більшості, яка схильна вірити в моральну чистоту політиків.
Як тільки зникає відчуття опори, невизначеність стає нормою. Це нагадує ситуацію, коли гравітація у нематеріальному світі слабшає, а відомі закони перестають діяти. Світ, якого прагнули мільйони, стає все менш зрозумілим.
Можливо, головне питання сьогодні – не в тому, які змови існують, а в тому, що ми дедалі менше розуміємо, чому взагалі ще довіряємо комусь чи чомусь.
