У Запоріжжі на 103-му році життя померла Зоя Петрівна Чеканова – жінка, чий шлях став частиною культурної та людської історії міста. Вона була учасницею Другої світової війни та десятиліттями формувала творче середовище філармонії і театру імені Магара.
Про її смерть повідомили у Запорізькій обласній філармонії, з якою було пов’язано значну частину її життя.
Життя, віддане мистецтву й країні
Колеги згадують Зою Петрівну як людину великого серця та символ цілої епохи. Її життєвий шлях починався у надзвичайно складні часи.
Після закінчення Запорізького музичного училища у воєнні роки вона виступала у складі концертних бригад безпосередньо на фронтах Другої світової війни, підтримуючи бойовий дух солдатів.
Після війни Зоя Чеканова понад тридцять років працювала у Запорізькій обласній філармонії, а згодом ще більш як два десятиліття віддала Запорізькому академічному музично-драматичному театру імені В.Г. Магара.
Навіть вийшовши на заслужений відпочинок, вона залишалася поруч із творчим колективом, надихаючи колег своєю мудрістю, спокоєм і життєлюбством.
Слова прощання від філармонії
У філармонії наголосили, що Зоя Петрівна назавжди залишиться частиною їхньої історії.
«Світла, талановита, віддана мистецтву і людям – такою назавжди залишиться у наших серцях Зоя Петрівна. Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам. Світла пам’ять», – зазначають у філармонії.
Була душею театру та філармонії
Теплими словами поділилися і представники театральної спільноти. Акторка театру імені Магара Наталія Зубик назвала Зою Чеканову легендарною жінкою і неймовірною творчою особистістю.
«Пішла у засвіти… На 103-му році життя покинула цей світ легендарна жінка, неймовірна творча людина – Зоя Чеканова. У складі концертних бригад вона виступала на багатьох фронтах, піднімаючи своєю піснею бойовий дух солдат. Понад 30 років працювала у філармонії, а потім ще понад 20 років віддала театру імені Магара. Навіть після виходу на заслужений відпочинок залишалася активною частиною творчого життя міста. Світла пам’ять та співчуття рідним та близьким».
Колеги та друзі також згадують її як людину, завдяки якій у театрі панувала особлива атмосфера.
«Світла пам’ять Зої Петрівні, в минулому – головному адміністратору театру ім. Магара. Завдяки її творчим і організаційним здібностям у театрі постійно були аншлаги», – написала Наталія Гринчак.
«Зоя Петрівна Чеканова була добрим символом і філармонії, і театру… Добра, мудра… Ще не віриться, що більше не побачимо її посмішку. Світла пам’ять», – зазначив Олександр Житомирський.
Спогади, що залишилися з нами
Минулого року Зоя Чеканова відзначила своє 102-річчя. Тоді вона приймала вітання від колег, друзів і представників міської влади, знову і знову згадуючи шлях, який пройшла.
Кілька років тому, під час святкування 80-річчя філармонії, вона ділилася спогадами про повоєнні роки:
«У 1944 році весь проспект був розбитий, практично не одного цілого будинку. Коли відкрили філармонію, був конкурс-набір. Я закінчила музичне училище, пройшла першою і почала працювати. Нам казали: “Треба”, – і ми їхали з концертною бригадою на фронт. Так було до кінця війни. До нас приїжджали Клавдія Шульженко, Натан Рахлін…»
Вона говорила про зруйноване місто і важкі часи без озлоблення – з гідністю і світлом у голосі.
Життя Зої Петрівни Чеканової охопило війну, відбудову та десятиліття служіння культурі. Сьогодні її ім’я звучить як символ Запоріжжя, його пам’яті та людської стійкості.
