Україна не планує атакувати московське святкування. Це рішення має прагматичне підґрунтя. ЗСУ вигідніше вражати військові об’єкти, поки вороже ППО зосереджене навколо Красної площі. Раціональність перемагає емоції.
Бажання принизити російське керівництво є цілком зрозумілим. Проте фізичний удар не є найефективнішим методом. Потужна ідеологічна поразка Кремля вже відбулася. Вона криється у самому очікуванні катастрофи.
Україна вже змусила ворога відчувати сором. Найбільшим ударом стане момент фінального полегшення російської верхівки. Коли парад завершиться, вони видихнуть: “Слава Богу, пронесло”. Це і є справжнє визнання слабкості.
Путін і його оточення розуміють свій стан. Це усвідомлюють і глядачі. Російська істерика з погрозами знищити Київ лише підкреслює глибину їхнього страху. Світ бачить вразливість диктатора.
Господар Кремля поспішатиме до свого бункера. Кожен перехожий і навіть міністр Шойгу викликатимуть у нього підозру. Страх перед українськими силами паралізує систему. Він боїться “якихось там” сусідів.
По найважливішому символу його ідеології, у якій немає майбутнього і треба поклонятись великому минулому. Символу перемоги. Символу сили, який в цей момент стане символом слабкості, руйнуючи міф набагато краще, ніж пара дронів, що могла б долетіти.
Чутки стануть головною загрозою наступних днів. Це психологічний тиск.
Слабкість російського вождя стане очевидною для кожного. Це відчує і найближче оточення, і звичайна доярка у глибинці. Від безглуздих погроз Мєдвєдєва до дискомфорту хіпстера без інтернету – всі зафіксують деградацію влади. Путін постане безсилим стариганом.
Приниження може спровокувати нову хвилю терору проти українців. Проте це не врятує російську імперію від внутрішнього руйнування. Російське суспільство має специфічну рису. Воно ніколи не пробачає правителю слабкості.
Начальник має право бути корумпованим чи не надто розумним. Йому легко пробачають жорстокі репресії проти інших громадян. Але він не може демонструвати безсилля. Для росіян це фатальна помилка.
Теперішній Путін остаточно втратив образ сильного лідера. Ми спостерігаємо за його особистим парадом безсилля. Заважати цьому процесу немає жодного сенсу. Нехай світ бачить цей занепад.
