Найближчий місяць стане визначальним для російської присутності в Центрально – Східній Європі на наступні п’ять – сім років. Доля регіону зараз вирішується у двох точках: на виборчих дільницях Угорщини та у кулуарній грі Вашингтона з білоруським режимом.
Росія вже зазнала відчутних поразок, програвши вибори у Молдові та Румунії протягом останнього року. Для Кремля, який розраховував на перемогу в обох країнах, це стало болючим ударом. Попри постійні коаліційні тертя в Бухаресті, тамтешня влада тримається, не даючи Москві шансів на реванш.
Сьогодні перед російським керівництвом стоять два критичні виклики: забезпечити збереження влади Віктора Орбана та заблокувати економічну експансію США в Білорусь. Будь-яка невдача на цих напрямках запустить процес руйнації всієї багаторічної стратегії РФ у регіоні. Натомість успіх посилить позиції Москви у діалозі із Заходом щодо України.
Тиск на Лукашенка та калійні інтереси Вашингтона
Американська стратегія “захист в обмін на калійні добрива” серйозно нервує Москву та лякає самого Лукашенка. Те, що починалося як обережне зондування ґрунту, перетворюється на конкретний план: візит білоруського диктатора до Вашингтона має зафіксувати вхід американського капіталу в калійну галузь країни.
Ситуація навколо Мінська наразі характеризується такими факторами:
- Росія змогла заблокувати участь Лукашенка у саміті миру в США, проте Вашингтон продовжує готувати його персональний візит, від якого Мінську важко відмовитися;
- несподіваний вояж Лукашенка до Пхеньяна виглядає як спроба штучно відтягнути поїздку до Штатів через токсичність корейського режиму, що може супроводжуватися новими запусками ракет КНДР;
- чутки про Лукашенка як великого посередника між світовими потугами не мають підґрунтя, адже для Трампа він залишається лише лідером малої країни з цінним ресурсом під контролем.
Попри активність США, швидкий розворот Білорусі на Захід залишається малоймовірним. Кремль разом із мінським режимом гратимуть на час та намагатимуться створити негативне інформаційне тло в Америці. Якщо цей план провалиться, Росія завжди має в запасі аргумент у вигляді розміщення чергових комплексів “Орєшнік”.
Тим часом в Угорщині соціологи зафіксували несподіваний відрив Орбана від його головного опонента Мадяра на 6%. Це виглядає як початок масштабної маніпулятивної кампанії, покликаної переконати виборців у безальтернативності чинного прем’єра.
На підтримку Орбана вже виступила низка світових лідерів, включаючи Трампа, що створює ілюзію поразки Мадяра на міжнародній арені. Цілком імовірно, що обидві сторони заявлять про свою перемогу після голосування, а сам Орбан готовий до силового сценарію утримання влади. Результат виборів залежатиме від активності вулиці та наявності перебіжчиків у владних кабінетах.
Для Російської Федерації боротьба за Мінськ та Будапешт є питанням виживання як великої потуги. Втрата контролю над цими столицями остаточно поховає амбіції Кремля щодо домінування в Центрально – Східній Європі за допомогою корупції та “м’якої сили”. Поразка на цих фронтах неминуче відсуне Росію на рівень слабкої регіональної держави.
