У Запоріжжі на Алеї бойової слави відкрили меморіальний простір «Голос крізь тишу», присвячений воїнам, які вважаються зниклими безвісти. Центральним елементом інсталяції стала «Лавка очікувань», що символізує біль і надію рідних, котрі чекають на повернення своїх близьких.
Ініціатива належить сім’ям військових із 110 окремої бригади територіальної оборони, які зникли безвісти. Урочисте відкриття відбулося до Міжнародного дня зниклих безвісти, який щорічно відзначається 30 серпня.
Поруч із лавкою встановлені чорно-білі «Прапори надії» з іменами зниклих захисників. Вони стали ще одним символом вшанування пам’яті та нагадуванням про тих, хто досі не повернувся додому.
Історія «Прапора надії»
Ідею встановлення біло-чорних стягів у публічних місцях запропонував оборонець Маріуполя та колишній полонений Сергій «Волина» Волинський 23 серпня 2024 року. На його переконання, ці прапори мають майоріти доти, доки останній український військовополонений не буде звільнений.
«Повернення полонених — це не завдання одного дня чи певної дати. Ми повинні пам’ятати про них щодня і діяти щодня, адже їхнє визволення — це національний пріоритет», — йдеться у тексті петиції, яку підтримав президент України 25 жовтня 2024 року та передав на розгляд уряду.
Перший в Україні «Прапор надії» встановили у Запоріжжі 8 травня 2025 року. Згодом до ініціативи приєдналися Вінниця, село Плужне на Хмельниччині та АТ «Укрзалізниця».
30 серпня цього року, у День зниклих безвісти, саме на Алеї бойової слави у Запоріжжі було урочисто встановлено стяги з іменами воїнів, чиї родини й досі чекають на їх повернення.
