Рівно дванадцять років тому на центральних вулицях Запоріжжя відбулася подія, що назавжди змінила хід історії регіону. 13 квітня 2014 року, яке пізніше охрестили “яєчною неділею”, стало точкою неповернення у боротьбі за українську ідентичність міста. Сьогодні мешканці згадують, як звичайна бакалія стала зброєю проти агресивної пропаганди та спроб розхитати стабільність в Україні.
Переломний момент спротиву на Алеї Слави
Того дня у Вербну неділю центр Запоріжжя перетворився на арену ідеологічного та фізичного протистояння. Біля Алеї Слави зіткнулися дві полярні сили – прихильники Майдану та учасники проросійських мітингів. Протягом шести годин українські активісти тримали в облозі опонентів, використовуючи як аргументи не зброю, а яйця, борошно та інші підручні засоби харчування.
“З цих подій з Яєчної неділі я насправді пам’ятаю найбільше свої емоції. Емоції піднесення, об’єднання. Це події, коли ми зупинили “русскій мір” яйцями і борошном. Я особисто не мала честі кидати яйця в сепаратистів в цих 300, да, здається, їх там 300 людей було. Мені не пощастило, але я пам’ятаю ці емоції”, – поділилася спогадами очевидиця Ярина Геращенко.
Ця акція, попри свою зовнішню іронічність, мала серйозні наслідки. Вона фактично поставила хрест на планах створення фейкової “Запорізької народної республіки”. Чітка позиція містян довела, що Запоріжжя не збирається здаватися і готове чинити опір будь-яким загарбникам у свій, особливий спосіб.
“Я зрозуміла, що Запоріжжя не здасться, Запоріжжя готове до спротиву, Запоріжжя буде українським і ніхто нас не зможе захопити будь-яким способом. Тому отаким козацьким, смішливим способом ми зупинили тут “руськую весну”, – зазначає активістка.
Мобілізація громадян відбувалася миттєво. Завдяки прямим ефірам у соціальних мережах, зокрема стрімам Тараса Білки, до місця подій прибувало все більше людей. Це був момент істини для багатьох жителів міста, коли патріотичні настрої трансформувалися у конкретні дії.
“Побачила стрім Тараса Білки, протягом Революції Гідності ніхто нікого не кликав, всі знали, що потрібно йти. Особливо, коли побачили на стрімі, що збираються люди, що потрібна підтримка, потрібно показати свою проукраїнську позицію, те, що ти готовий боротись за неї. Саме тоді, я думаю, що це стало рушієм таких змін свідомості запоріжців і рушієм змін, патріотичних настроїв запоріжців”, – згадує Ярина.
У 2015 році активісти вирішили увічнити цей день через мистецтво та просвітництво, заснувавши щорічний фестиваль “Запоріжжя – місто з яйцями”. Захід став платформою для виставок, патріотичних дискусій та майстер-класів, що проводяться щороку у Вербну неділю.
“У той день я зрозуміла, що Запоріжжя вже не буде здаватись. І якраз, зараз уже пройшло вже 12 років, я розумію, що саме в той день we вибороли свій День міста. Для нас, для активістів, для мене і моїх колег, хто зі мною згоден, 13 квітня є справжнім Днем міста. Тому що ми 13 квітня звільнили наше Запоріжжя від проросійських загарбників і про від “руського міра”, – підкреслила Геращенко.
