Франція посилює оборонну готовність і готується до можливого прямого зіткнення з Росією в умовах, коли Сполучені Штати дедалі більше відходять від ролі ключового безпекового гаранта в Європі. Паралельно Володимир Путін відкрито заявляє, що Москва досягатиме своїх цілей в Україні військовим шляхом, якщо Київ не погодиться на мир на її умовах.
Франція приміряє на себе роль європейського щита
У Парижі давно закладалися на сценарій, у якому США можуть відступити на другий план, а Європі доведеться опиратися на власні сили. Тепер цей розрахунок виходить на перший план. На цьому тлі Франція, єдина ядерна держава в ЄС з розвиненою оборонною промисловістю, дедалі виразніше позиціонує себе як потенційний безпековий центр континенту.
В історичній будівлі École Militaire навпроти Ейфелевої вежі працює центр набору до французької армії. Серед тих, хто там з’являється, – 26-річна Шарлотта, фахівчиня з маркетингу, яка серйозно розмірковує про службу в збройних силах. Вона вивчала російську мову і уважно стежить за геополітикою.
“Геополітична ситуація надихає мене вступити до лав збройних сил і служити, використовуючи свої навички, – сказала вона. – Іноді я ставлю собі запитання, чому я займаюся маркетингом, коли могла б бути лінгвістом в армії або розвідувальній службі”.
Для таких, як Шарлотта, ключовою є теза про європейський суверенітет. Вона усвідомлює, що європейці не можуть повністю покладатися на президента США Дональда Трампа у стримуванні Росії, і готова зробити особистий внесок у зміну цієї реальності.
Нинішній курс Франції сформувався не за один день. Недовіра до США бере початок ще із Суецької кризи 1956 року, коли Вашингтон змусив Париж і Лондон відмовитися від військової операції в Єгипті. Саме після цього Франція взяла курс на власну ядерну програму та дистанціювання від інтегрованих структур НАТО. Сьогодні, коли американська політика знову демонструє пріоритет інших регіонів, цей досвід набуває нового звучання.
Керівник оборонного відомства Франції генерал Фаб’єн Мандон попереджає про можливе “жорстоке випробування” з боку Росії у найближчі три – чотири роки. Він говорить про період, коли Європі, ймовірно, доведеться діяти майже без підтримки Вашингтона. На цьому тлі Париж збільшує оборонні видатки, нарощує виробництво озброєння та подвоює резерв.
З наступного року Франція відновлює добровільну військову службу для молоді віком 18 – 19 років. Планка амбітна – близько 3 тисяч новобранців уже наступного літа, 10 тисяч до 2030 року і до 50 тисяч у 2035-му. Ці плани мають підсилити армію живою силою в момент, коли загрози на східному фланзі Європи лише зростають.
Експерти наголошують, що реакція Парижа та Берліна стане ключовою для всієї Європи. Викладач Sciences Po і фахівець з оборонної політики Гійом Лаган зазначає, що саме від них залежить, чи звернуться менші країни до Франції та Німеччини по безпекові гарантії, чи й надалі шукатимуть окремих домовленостей із США.
“Якщо Франція та Німеччина запропонують надійні варіанти, європейські країни можуть завагатися, інакше вони цього не зроблять, – сказав він. – Якщо тільки американська гарантія буде надійною, вони зроблять все можливе, щоб її купити”.
Як один із можливих кроків він називає розміщення у Німеччині або Польщі винищувачів Rafale, здатних нести ядерну зброю, а також заміщення американських контингентів французькими підрозділами. Це мало б продемонструвати готовність Парижа не лише до політичного, а й до військового лідерства.
Директор паризького центру досліджень у галузі безпеки IFRI Елі Тененбаум говорить про “інтелектуальне підтвердження” давньої французької позиції, згідно з якою інтереси союзників не завжди збігаються, а участь США в європейській безпеці є тимчасовим союзом, що не міг тривати вічно.
Повернення Трампа до Білого дому лише посилило відчуття, що Америка відходить від Європи. Вашингтон скорочує військову присутність у Румунії, ставить під сумнів відданість статті 5 НАТО, а в документах з національної безпеки з’являються формулювання, які європейські еліти сприймають як сигнал до можливого переформатування ЄС.
На цьому тлі малі та середні європейські держави чекають від більших партнерів чітких сигналів. Європейський чиновник з країни “середньої ваги” визнав на закритому брифінгу, що саме Франція та Німеччина мають показати приклад, і підкреслив, що Париж вже довгий час послідовний у своїх закликах до стратегічної автономії.
Від початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році Франція помітно змінила фокус. Вона очолила багатонаціональну бойову групу НАТО в Румунії, посилила військову присутність в Естонії та веде переговори про розгортання сил у Фінляндії. Разом з Великою Британією Париж ініціював коаліцію для напрацювання безпекових гарантій для України після війни, що стало важливим кроком до планування європейської оборони без опори на США.
Внутрішня політика, однак, створює додаткові виклики. Після дострокових виборів 2024 року Франція перебуває у затяжній політичній кризі, а ультраправий Національний фронт нарощує підтримку і може прийти до влади вже у 2027 році. На цьому тлі слова генерала Мандона про необхідність готуватися до можливої війни з Росією викликали бурю критики з боку крайніх правих і крайніх лівих. Його звинуватили в “розпалюванні війни” і перевищенні повноважень, хоча президент Емманюель Макрон публічно став на його захист.
Європейські дипломати проводять паралелі між можливим президентством Марін Ле Пен або Джордана Барделли і поверненням Трампа до влади з точки зору майбутньої політики безпеки. Ле Пен вже заявляла, що у разі обрання виведе Францію з інтегрованого військового командування НАТО, а Барделла відкрито виступає проти відправки французьких військ до України навіть у форматі миротворчої місії.
Деякі європейські столиці намагаються “встигнути” якнайбільше зробити з нинішнім керівництвом Франції до 2027 року, інші ж із тривогою оцінюють, як можлива зміна влади у Парижі позначиться на оборонних зобов’язаннях. Паралельно французька армія продовжує вербувати новобранців і розраховує на тих, хто, як Шарлотта, готовий зробити вибір на користь служби в умовах загострення геополітичної ситуації.
Путін погрожує силою, Україна заперечує заяви про “захоплені” міста
На тлі дискусій у Європі про майбутню архітектуру безпеки Кремль підвищує градус риторики щодо України. Володимир Путін заявив, що Росія досягне своїх цілей стосовно України силовим шляхом, якщо Київ “не захоче миру”. Його слова пролунали після масштабного удару російських безпілотників і ракет, який став черговим підтвердженням готовності Москви продовжувати війну.
У відповідь президент України Володимир Зеленський наголосив, що такі атаки демонструють прагнення Росії затягнути конфлікт, тоді як Київ продовжує шукати шляхи до миру. У неділю він має зустрітися у Флориді з президентом США Дональдом Трампом, щоб обговорити можливі варіанти завершення війни, яка триває вже майже чотири роки від моменту повномасштабного вторгнення Росії.
Тим часом російське військове командування звітує Путіну про “успіхи” на фронті. Під час інспекційного візиту російські генерали доповіли, що війська нібито захопили міста Мирний, Родинське та Артемівськ у Донецькій області, а також Гуляйполе та Степногірськ у Запорізькій. Цю інформацію Кремль поширив через офіційні канали в Telegram.
Українська сторона категорично заперечує ці заяви. Генеральний штаб Збройних сил України назвав російські твердження про Гуляйполе та Мирноград неправдивими. За його даними, ситуація в цих населених пунктах залишається “складною”, але оборонні операції українських сил тривають.
Білий дім, за повідомленням агентства, не одразу відреагував на заяви Путіна. Це ще раз підкреслює, наскільки змінюється роль США у контексті війни проти України і ширшої безпекової архітектури в Європі, де від Франції та інших ключових гравців дедалі частіше очікують самостійних рішень.
Так, у той час як Москва погрожує досягти своїх цілей силою, а Вашингтон посилає суперечливі сигнали, європейські столиці вимушені готуватися до нової епохи, у якій питання війни і миру дедалі більше вирішуватиметься на самому континенті.
