У публічному просторі знову спливає дискусія: чи може мобілізація убезпечити високопосадовця від відповідальності у корупційних справах. Приклад голови Офісу президента Андрія Єрмака перетворив це питання на одну з найбільш обговорюваних тем тижня. Та правові механізми, на які спирається ця теза, виглядають значно менш однозначно, ніж здається на перший погляд.
Що насправді говорить закон
Ключовим аргументом у дискусії стала норма ст. 335 Кримінального процесуального кодексу. Вона передбачає, що якщо обвинувачений призваний на службу під час мобілізації, суд має зупинити судове провадження щодо нього до звільнення з армії.
Однак важливий нюанс: йдеться саме про етап судового розгляду, а не про роботу слідства. Органи досудового розслідування – і передусім НАБУ – продовжують виконувати свої функції незалежно від статусу військовослужбовця.
НАБУ, яке має повноваження досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності, зобов’язане збирати докази, допитувати свідків, проводити обшуки та вручати підозри. Закон не містить заборон на оголошення підозри мобілізованому бійцю, навіть якщо злочин було скоєно до його служби. Єдине обмеження – фактичний доступ до особи, якщо вона перебуває у зоні бойових дій.
Сама мобілізація не блокує розслідування, а лише тимчасово ставить на паузу судовий етап. Так сталося, наприклад, із заступником голови Держспецзв’язку Віктором Жорою, справу якого суд був змушений призупинити після його призову.
Міф про «порятунок у ДБР»
Інше поширене твердження – що справа проти посадовця після його мобілізації нібито потрапить до ДБР і буде «похована». Але сучасна антикорупційна система працює за іншими правилами.
НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд створювалися саме як запобіжник від впливу силових чи політичних структур на гучні корупційні справи. Після конфліктних історій минулих років, коли окремі провадження передавали між органами та фактично зупиняли, законодавство посилили. Тепер ані ДБР, ані Генпрокуратура не можуть забрати справу з НАБУ без його згоди.
“Незалежність НАБУ – це у тому числі легальна можливість відмовити всім, хто намагається вплинути на розслідування”, – підкреслює автор матеріалу.
Що може чекати на Єрмака
Експерти сходяться на тому, що мобілізація не гарантує уникнення юридичних наслідків. Підозру, ймовірно, буде оголошено – питання лише у часових рамках та обставинах.
Скепсис викликає сама ідея можливого призову керівника Офісу президента. Існує й інший, більш цинічний сценарій: політичний відхід із країни, після чого підозра оголошується вже за кордоном – фактично як фінальний жест дистанціювання з боку офіційного Києва.
“Скоріше, буде реалізована добре відкатана схема: йому дадуть можливість виїхати з країни, а потім оголосять підозру. Такий собі прощальний подарунок від колишнього близького партнера”, – йдеться у тексті.
Утім, мобілізація як спосіб «захисту» виглядає радше міфом, ніж реальною юридичною лазівкою. Система антикорупційних органів уже не працює за правилами старих політичних домовленостей, а справа будь-якого високопосадовця рано чи пізно доходить до суду – навіть якщо тимчасово зупиняється через службу.
Попереду – чимало юридичних і політичних маневрів, але ключовий висновок звучить однозначно: мобілізація не закриває справу, а лише відтерміновує її розгляд.
