Над фасадом залізничного вокзалу “Запоріжжя-1” кілька днів поспіль поруч із державним прапором майорить біло-чорне полотнище — “Прапор надії”. Цей символічний стяг підняли одночасно над понад сотнею вокзалів по всій країні як нагадування про українських військовополонених і зниклих безвісти.
Для багатьох родин цей прапор — не просто жест підтримки. Це особиста історія, біль і віра. Зокрема, для родини запорізького залізничника Олександра Бредуна, який зник безвісти ще у 2022 році, це – символ очікування та надії на повернення.
Олександр працював обхідником на Придніпровській залізниці, у селі Мала Токмачка. Після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони, а згодом приєднався до 110 окремої механізованої бригади. Востаннє виходив на зв’язок у грудні 2022 року з-під Авдіївки, де під час бою наказав побратимам відступати, сам лишившись прикривати відхід.
“З того часу — жодної звістки. Ми не знаємо, де він, але щодня віримо, що повернеться. Для нас цей прапор — як обійми, як голос: ми пам’ятаємо, ми чекаємо”, — каже сестра зниклого, Світлана Нічай.
Разом із мамою Валентиною вони приходять на вокзал і дивляться на стяг, що майорить над станцією. Його кольори — білий і чорний — символізують водночас надію й біль: білий як боротьба за повернення, чорний як полон і втрата.
“За кожним таким прапором стоїть жива людина. І родина цієї людини. Цей біль не можна виміряти, але ми мусимо нагадувати про нього кожному”, — говорить Світлана.
З початку повномасштабного вторгнення понад 400 українських залізничників зникли безвісти, ще щонайменше 40 перебувають у полоні. Саме для них “Укрзалізниця” долучилася до ініціативи “Прапор надії”, розмістивши символічне полотнище над вокзалами країни.
“Ми знімемо цей прапор тільки тоді, коли кожен полонений повернеться додому”, — каже чергова станції “Запоріжжя-1” Ірина Іванова.
Як з’явився “Прапор надії”
Ідею започаткував військовий і колишній полонений Сергій “Волина” Волинський. У серпні 2024 року він подав петицію з пропозицією встановлювати біло-чорні стяги на будівлях державних установ і публічних місцях, доки не буде звільнено всіх українських бранців.
Петиція швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів і вже у жовтні 2024 року отримала підтримку президента України. З того часу до ініціативи долучилися Запоріжжя, Вінниця, село Плужне на Хмельниччині, а також “Укрзалізниця”.
Перший “Прапор надії” урочисто підняли у Запоріжжі 8 травня 2025 року. Відтоді він став символом національної пам’яті та незламної віри в повернення кожного зниклого й полоненого додому.
