До початку повномасштабного вторгнення у Запоріжжі щовесни відновлювалася навігація, і річковий трамвайчик вирушав у рейси Дніпром. Цей водний транспорт дарував містянам та гостям можливість побачити Хортицю з різних ракурсів, проплисти вздовж Набережної або здійснити захопливу мандрівку через шлюз Дніпрогесу. Однак війна та різке падіння рівня води після підриву Каховської ГЕС зупинили ці прогулянки. Нині судна чекають часу, коли знову зможуть повернутися до роботи, згадує керівниця компанії «Річковий трамвайчик» Ольга Лук’янова.
За її словами, сезон завжди розпочинався навесні, коли відкривалася навігація. Тоді на маршрути виходили одразу чотири теплоходи. «Електрон» був маленьким та швидким, ідеальним для мобільних прогулянок. «Хібіни» – справжня «робоча конячка» на 242 місця, що стабільно працювала на рейсових екскурсіях, де можна було послухати цікаві історії та сфотографуватися. «Борисфен», який Ольга називає «теплоходом-чоловіком», вирізнявся стильним виглядом та характером, ніби відчуваючи настрій пасажирів. Теплохід-ресторан «Корнійчук» використовували для банкетів, але він теж супроводжував гостей розповідями про Запоріжжя.
Особливо популярними серед туристів та містян були екскурсії навколо Хортиці й мандрівки через унікальний шлюз Дніпрогесу. Лук’янова наголошує, що цей однокамерний шлюз є найбільшим у світі з перепадом води понад 50 метрів. Видовище вражало не лише українців – іноземні туристи також приїжджали подивитися на цей технічний об’єкт, а під час карантинних обмежень поляки вже планували маршрути з обов’язковим відвідуванням шлюзу.
Кожен рейс мав свою атмосферу, проте найбільше в пам’яті залишився день, коли до Запоріжжя прибув туристичний потяг із Харкова – близько 800 людей, які хотіли познайомитися з історією міста. Їх усіх прокатали по маршрутах, вони побували на різних локаціях, а паралельно тривали й звичайні рейси для містян. «Це було дуже складно, але водночас безмежно цікаво», – згадує керівниця.
Початок повномасштабного вторгнення повністю змінив плани. Замість підготовки до нового сезону компанія призупинила роботу, а частина команди пішла на фронт. «Воюють хлопці. Ми їм допомагаємо. І не тільки нашим співробітникам», – каже Ольга.
Тепер судна стоять у нижньому б’єфі Дніпра та чекають моменту, коли знову зможуть вирушати у подорожі. Компанія підтримує їх у технічному стані, проводить профілактичні роботи та намагається зберегти все, що можливо. «Ми їх рятуємо буквально всіма доступними засобами», – підкреслює Лук’янова.
Попри складнощі, команда не втрачає віри. Відновлення роботи теплоходів буде довгим і непростим процесом: потрібно наповнення водою Каховського водосховища, час на розмінування, відбудову та випробування. Але якщо обставини дозволять, судна готові повернутися до роботи майже одразу.
