Україна входить у новий етап війни й переговорів із Росією на тлі кардинальних змін у Венесуелі, дискусій у Парижі щодо безпекових гарантій та удару по іміджу Кремля як “захисника союзників”. Світові ЗМІ фіксують: Москва колись неформально пропонувала Вашингтону бартер “Венесуела в обмін на Україну”, а тепер змушена спостерігати, як США діють у латиноамериканській країні без огляду на її позицію.
Зеленський про два шляхи: переговори і підготовка до нових боїв
New York Times звертає увагу на зміну тону українського президента. Якщо раніше Володимир Зеленський обережно говорив про можливості миру, то нині, на тлі невизначеності в переговорах із Росією, його риторика стала жорсткішою та застережливою.
У виданні нагадують, що Київ веде діалог про припинення вогню, але паралельно готується до того, що бойові дії можуть бути продовжені. Сам Зеленський сформулював це максимально прямо:
“Я не хочу і не чекатиму ще шість місяців, сподіваючись, що, можливо, це спрацює”.
Президент окреслює для країни два пріоритети:
“Є два шляхи: перший пріоритет – це припинення війни, другий – підготовка до негативних кроків Росії через її небажання припиняти війну”.
New York Times зазначає, що Україна, США та європейські партнери продовжують внутрішні консультації, але ключові питання залишаються відкритими. Серед них – майбутній статус територій на сході України та контроль над окупованою Росією атомною електростанцією.
Окремо триває дискусія про нову лінію розмежування. Росія, за повідомленням видання, вимагає виведення українських військ з близько 20 відсотків Донецької області, які утримує під контролем, а попередній ескіз домовленостей передбачав перетворення цієї зони на демілітаризовану під російським контролем. Зеленський запропонував альтернативу – симетричний відступ обох армій від нинішньої лінії фронту.
На думку українського лідера, США можуть вплинути на темпи врегулювання, посиливши переговори тиском санкцій та розширенням військової допомоги Україні.
Саміт у Парижі та розворот Вашингтона до Венесуели
Associated Press пише про зустріч союзників України в Парижі, яка має визначити контури можливих гарантій безпеки після потенційного припинення вогню. Йдеться про так звану “коаліцію охочих”, що вже місяцями обговорює стримування майбутньої російської агресії.
Президент Франції Еммануель Макрон ще до останніх подій у Венесуелі висловлював упевненість, що саміт дасть конкретні результати. У новорічному зверненні 31 грудня він заявив, що союзники “візьмуть на себе конкретні зобов’язання”, аби захистити Україну та забезпечити “справедливий і тривалий мир”.
За інформацією з Єлисейського палацу, до Парижа мають прибути 35 учасників, зокрема 27 глав держав та урядів. Сполучені Штати представляють посланці президента Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер.
Учасники обговорюють п’ять ключових напрямів після зупинки бойових дій:
- механізми моніторингу дотримання припинення вогню
- підтримку Збройних Сил України
- можливе розгортання багатонаціональних сил на суші, на морі та в повітрі
- зобов’язання союзників на випадок нової агресії Росії
- довгострокове оборонне співробітництво з Україною
Однак, як підкреслює AP, перспективи швидкого прориву виглядають туманно. Адміністрація Трампа нині зосереджена на наслідках власного рішення щодо зміни влади у Венесуелі після захоплення Ніколаса Мадуро, що неминуче забирає частину уваги від українського треку.
Неформальний “бартер” Венесуели на Україну
New York Times нагадує, що нинішня криза навколо Венесуели вже викликала в США спогади про пропозиції Росії семирічної давнини. Тоді Москва, за даними видання, неформально натякала Вашингтону на можливість “обміну сфер впливу”.
Про це, як зазначається, розповідала на слуханнях у Конгресі восени 2019 року Фіона Гілл, яка в першій адміністрації Дональда Трампа курувала російський та європейський напрям у Раді національної безпеки.
За її словами, Росія давала зрозуміти, що готова дозволити Сполученим Штатам “свободу дій” у Венесуелі в обмін на те, що Вашингтон погодиться на аналогічну свободу дій Кремля в Україні. Гілл згадувала, що ці сигнали надходили не через офіційні канали, а через публічні коментарі та медіа.
Росіяни “дуже чітко давали зрозуміти, що вони хочуть якимось чином укласти якусь дуже дивну угоду про обмін між Венесуелою та Україною”.
Вона наголошувала, що особисто їздила до Москви, аби відкинути цю ідею. Тоді напруга між Вашингтоном і Каракасом підштовхнула Росію до демонстративної підтримки Мадуро – Москва розгорнула близько сотні військовослужбовців та сучасне озброєння для зміцнення його режиму.
Сьогодні, на тлі усунення Мадуро, New York Times називає це черговим ударом по системі союзів, яку Росія вибудовувала роками. Формально МЗС РФ засуджує дії США як порушення міжнародного права, але ключовим пріоритетом Кремля, підкреслюють автори, залишається війна в Україні, де Москва намагається торгуватися, не роблячи реальних поступок.
POLITICO: Венесуела оголила слабкість путінських альянсів
POLITICO розглядає події у Венесуелі як серйозний репутаційний удар по Росії. Видання пише, що стрімка операція США із захоплення венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро показала крихкість “антизахідного” табору, який Володимир Путін роками намагався позиціонувати як альтернативу американському впливу.
“Реальний глобальний вплив президента США змушує Кремль зеленіти від заздрості”.
Автори наголошують: світ побачив, що Росія не здатна гарантувати захист навіть найближчим клієнтам – це вже проявлялося у Нагірному Карабаху, Сирії та Ірані, а тепер доповнилося й Каракасом. На цьому тлі дії Дональда Трампа контрастують із російськими амбіціями.
“Коротше кажучи, Путіна перевершили, ставши законом для самого себе. Хоча російський лідер, ймовірно, хотів би усунути президента України Володимира Зеленського бліц-атакою, натомість він чотири роки був замкнений у жорстокій війні, в якій загинуло та було поранено понад мільйон росіян”.
Політичний аналітик і колишній спічрайтер Кремля Аббас Галлямов, якого цитує POLITICO, формулює це ще жорсткіше:
“Путін, мабуть, нестерпно заздрить [Трампу]. Те, що Путін обіцяв зробити в Україні, Трамп зробив за півгодини у Венесуелі”.
Видання нагадує, що Москва тривалий час прагнула очолити “багатополярний світ”, об’єднавши навколо себе держави, які протистоять Вашингтону. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну вона розраховувала на підтримку союзників – Іран постачав безпілотники, Китай та Індія купували російську нафту, а частина латиноамериканських та африканських лідерів забезпечувала символічну легітимацію позиції Кремля.
Тепер, підкреслює POLITICO, відчуття, що Росія “втратила обличчя”, об’єднує як незалежних експертів, так і російських ультранаціоналістів, які вбачають у провалі у Венесуелі знак слабкості всієї конструкції путінської зовнішньої політики.
Христя Фріланд переходить до команди Зеленського
На цьому тлі BBC звертає увагу на ще одну важливу новину для Києва. Колишня віцепрем’єрка Канади Христя Фріланд, яка багато років працювала в уряді Джастіна Трюдо, стає радницею президента України з економічного розвитку.
Фріланд, обрана до канадського парламенту у 2013 році, обіймала посади міністра фінансів, закордонних справ та міжнародної торгівлі. Тепер вона оголосила, що її нова роль у роботі з Україною буде неоплачуваною, а в липні вона очолить благодійну освітню організацію Rhodes Trust у Великій Британії.
У дописі на X вона написала:
“Україна перебуває на передовій сьогоднішньої глобальної боротьби за демократію, і я вітаю цю можливість зробити свій внесок на неоплачуваній основі як економічний радник [Зеленського]. У найближчі тижні я також залишу своє місце в парламенті. Я хочу подякувати своїм виборцям за роки довіри до мене”.
Таким чином, світові медіа розглядають український трек крізь призму ширшої геополітичної боротьби. Україна одночасно готується до тривалого протистояння на фронті, чекає на рішення союзників у Парижі, спостерігає за провалами російських союзів у Венесуелі та залучає до своєї команди нових впливових партнерів на Заході.
